«З кожним роком екологія все гірше, а средня тривалість життя все вище».
Парадокс хемофоба.
Нові домішки.
Питання якості питної води привертають все більше уваги в соціальних мережах, статтях, новинах на телебаченні. Чому це відбувається? Чи стає вода менш безпечною для пиття? Чи містить вона більше забруднюючих речовин, небезпечних для здоров’я? Пояснення складне, тож давайте розберемося. Почнемо з того, що загальний обсяг води на планеті залишається незмінним протягом тисячоліть, а зростання населення означає, що ця фіксована кількість води використовується частіше і стає більш забрудненою.
Раніше доступні аналітичні методи дозволяли нам вимірювати концентрації домішок у мільйонних частках – один кілограм забруднюючої речовини у мільйоні літрів води. Пізніше були розроблені аналітичні методи, що дозволяють нам вимірювати мільярдні частки – один кілограм домішки в мільярді літрів води. На сьогоднішній день ми вже можемо вимірювати домішки у трильйонних частках. Ця можливість дозволяє нам виявити дрібні концентрації домішок у наших системах водопостачання, про наявність яких ми раніше навіть не підозрювали. Сучасні аналітичні інструменти виявили у воді мікродомішки, відомі як фармацевтичні препарати та засоби особистої гігієни (PPCP, pharmaceutical and personal care products). Щоразу, коли вода потрапляє в каналізацію за звичайного побутового використання (миття рук, приготування їжі, купання, прання, користування туалетом), ми скидаємо PPCP. Ці синтетичні хімічні речовини виявляються в питній воді в настільки дрібних концентраціях, що ми практично не знаємо, чи становлять вони небезпеку.
З приблизно 85 000 найменувань фармацевтичних препаратів та засобів особистої гігієни, виявлених у питній воді, менше 100 включено Агентством з охорони навколишнього середовища EPA (США) до національного списку основних забруднювачів. Тим не менш, «нові» домішки постійно вивчаються і багато з них, ймовірно, згодом поповнять цей список.
PFAS. “Вічні” хімікати.
Один із представників групи «нових» домішок PPCP – це «вічні» хімікати або синтетичні фторорганічні речовини, відомі під абревіатурою PFAS (пер- та полі – фторалкільні сполуки). PFAS постійно знаходяться в центрі суспільної уваги через повсюдне поширення в навколишньому середовищі та практично відсутність природного розкладання.
За різними оцінками існує близько 9000 PFAS, проте дві речовини з цієї групи набули найбільшого поширення і вважаються вкрай небезпечними домішками в питній воді: PFOS (перфтороктанова кислота), що асоціюється з виробництвом тефлонових виробів, і PFOA (перфтороктансульфонова кислота), компонент Scotchgard®. Обидві ці речовини створили передумови ситуації, яку екологи назвали “перфтороктановою катастрофою”.
У 99,9% населення планети в організмі міститься перфтороктанова кислота (PFOA) – покриття, яке використовувалося на сковорідках до 2013 року і яке, як вже доведено, викликає всі можливі види раку, безпліддя, руйнування ендокринної системи та ще довгий список не менш тяжких захворювань. Рекомендую просто переглянути фільм-трилер «Темні води» (2019), заснований на реальних подіях та присвячений забрудненню навколишнього середовища. Так, PFOA не використовується на сковорідках з 2013 року, але активно використовуються PFOS – схожі хімічні речовини з таким же ефектом. Коли Ви читаєте на сковорідці “PFOA free” це лише означає, що використовується інша версія – PFОS. Крім води, ці речовини присутні у харчових продуктах, грунті та повітрі – скрізь.
Агентство з охорони навколишнього середовища EPA (США) розпочало процес регулювання цих двох з’єднань. Пропонована межа змісту кожного з них у питній воді становить чотири частини на трильйон. Це означає, що коли закон набуде чинності, кожна муніципальна водоочисна станція США повинна буде виробляти питну воду, що містить об’ємну концентрацію не більше 0,004 мг/л (4 ppb або 4 мкг/л) PFOS або PFOA. Однак багато аналітичних лабораторій стикаються з проблемами вимірювання таких малих концентрацій.
Агентство охорони навколишнього середовища EPA все ще проводить токсикологічні випробування, щоб визначити, які PFAS небезпечні для здоров’я людини. Крім того, регулюючі органи в США вживають заходів щодо припинення виробництва продукції, що містить PFAS (імовірно, на це підуть роки). Ведеться активна робота з розробки технологій руйнування, що дозволяють все ж таки розкласти «вічні» хімікати на основні компоненти.
Світова криза, що розростається. Мікропластик та нанопластик.
Ви коли-небудь стояли на березі гірської річки, наприклад, на березі Чорного Черемошу в Ясині чи Рахові, після сильного дощу? Якщо, так, то Ви бачили, яка величезна кількість пластикового сміття пропливає повз? Пластикові пляшки, обгортки для їжі, поліетиленові пакети, гумові м’ячі і т. д. – все це мчить по течії. Пластик, пластик та ще більше пластику.
Пластик – основний конструкційний матеріал у нашому житті. Ми – суспільство, де все викидають. Однак, коли ми викидаємо пластикові вироби – вони не розчиняються та не зникають «чарівним чином». За даними ООН за 2023 рік у світі щорічно виробляється понад 430 мільйонів тонн продукції із пластику і 2/3 із цієї кількості складають одноразові предмети – переробляється лише 9% цього обсягу. За інформацією університету Тенессі (США) щотижня у світі використовується 10 мільярдів одноразових пластикових пакетів.
Під дією сонячного світла пластик розпадається на дрібніші частинки, утворюючи дрібний мікропластик (~100мкм) і зрештою так званий «нанопластик» – частки розміром приблизно з бактерію або навіть вірус (<1мкм). Мікропластик — побічний продукт швидкого розвитку моделі споживання одноразових товарів і це глобальна проблема, яка торкається всіх регіонів планети без винятку. Ріки Європи критично забруднені мікропластиком, а нанопластик виявляється в організмі кожної людини – в крові та в органах. Бутильована вода* може містити десятки тисяч частинок нанопластику в 1 літрі – сам пластик, з якого виготовлені пляшки, розпадається на дрібні частинки, включаючи додавання нанопластику у воду на етапах фільтрації, розливу та транспортування.
На сьогоднішній день переважна частина мікропластику просто накопичується на дні океану. За даними Національного управління океанічних та атмосферних досліджень США (NOAA) щороку в океани потрапляє вісім мільйонів тонн викинутого пластику і у 2050 році загальна вага пластику в океані перевищить вагу всієї риби та планктону. Конкретні кроки, які ми ще можемо зробити: вибір одягу з натуральних волокон, встановлення фільтрів для мікропластику в пральних машинах (одяг з нейлону, поліестеру, віскози, акрилу або спандексу втрачає мікроволокна при кожному пранні), скорочення використання одноразового пластику, підтримка політики циклічної економіки, інвестиції в передові технології очищення води.
На думку ВООЗ, існування потенційних ризиків впливу мікроконцентрацій пластику в питній воді на людину носить імовірний характер. Однак, ймовірно, виявлення токсикологами реальних ризиків – лише питання часу.
Нанопластик та PFAS. Водопідготовка.
Нанопластик видаляється до 99,9% з води комбінацією традиційних та покращених методів водопідготовки: коагуляції, фільтрації та адсорбції. З PFAS складніше – перерахованих способів муніципальної водопідготовки може виявитися замало. Однак, PFAS – це проблема питної води, а не води «для всього будинку» (PFAS практично не мають шкірної проникності). Комбінація фільтра з гранульованим активованим вугіллям (за умови достатньої кількості вугілля та часу контакту) та системи зворотного осмосу повністю видаляють нанопластик та PFAS з питної води в умовах побутового застосування.
*Бісфенол А (BPA) – ще одна проблема води із пластикових пляшок.
BPA – токсична хімічна речовина, що використовується у виробництві пластиків, яка вважається сполучним “будівельним блоком” пластику і є одним з найбільш використовуваних промислових хімікатів на сьогоднішній день. BPA – ендокринний руйнівник, що імітує гормон естроген в організмі людини. Напис на пластиковому посуді “BPA Free” означає, що у виробництві пластику був використаний інший хімікат із групи бісфенолів (наприклад, BPS) зі схожою негативною біологічною дією. Дослідження 2017 року під егідою EPA показало, що шість альтернатив BPA мають такий самий естроген-імітуючий ефект.
Франція прийняла один із найсуворіших нормативних актів, заборонивши BPA у всій упаковці продуктів харчування та напоїв, а також у посуді з 2015 року.
Яким чином Ви можете мінімізувати ризик? Уникайте використання пластикового посуду з кодом переробки 03 або 07, по можливості використовуйте для їжі та напоїв непластикову тару.
