НАПІРНА АЕРАЦІЯ ТА ПОДАЛЬШЕ ФІЛЬТРУВАННЯ ОКИСЛЕНОГО ЗАЛІЗА.
Сучасні технології здатні дати споживачеві воду будь-якого ступеня очищення, дистильовану воду або навіть воду із точно заданим складом солей. У високотехнологічному світі існують численні, легко та швидко реалізовувані способи знезалізнення води з артезіанської свердловини. Якщо завдання побутової водопідготовки полягає у видаленні з води тільки розчиненого заліза та сірководню жоден з існуючих методів водопідготовки не зрівняється з економічності, ефективності та екологічності з методом напірної аерації. Якщо завдання полягає у застосуванні екологічно безпечної технології для видалення заліза та сірководню в побутовій водопідготовці – напірна аерація просто не матиме конкурентів.
Атмосферний кисень повітря хімічно окислює двовалентне залізо у воді у природний спосіб. Сірководень та вуглекислий газ фізично залишають воду на межі розділу води та повітря, розподілюючись у повітряній порожнині контактної ємності. Фізичне видалення антиоксидантів (сірководню та вуглекислого газу) збільшує швидкість хімічного окиснення заліза. Окислене залізо повністю фільтрується у шарі засипки фільтра-знезалізувача.
Як правило, залізо найчастіше виявляється у воді підземного джерела у складі розчинного бікарбонату Fe(HCO3)2. Залізо тут – двовалентне. Окислення заліза – це втрата залізом електрона. Так як електрон мають негативний заряд окислення заліза знижує число електронів і супроводжується зростанням позитивної валентності. Залізо стає тривалентним, з’єднується з киснем, який отримав електрон, і перетворюється на нерозчинний гідроксид заліза Fe(OH)3.
«Секретним» природним інгредієнтом у боротьбі із залізом та сірководнем виявляється звичайне повітря, що містить кисень. Для подачі повітря в напірну систему використовується повітряний компресор. Компресор повинен бути безшумним і безмасляним, міцним та зносостійким, здатним створювати достатній протитиск і працювати достатньо довго без критичного набору температури.
Одна з вимог для успішної втрати розчинності заліза – достатній часу для контакту з киснем. Для видалення заліза необхідна контактна напірна ємність, у якій відбувається процес окислення, фізично відокремлюється сірководень. Як правило, розмір контактної ємності дорівнює розміру фільтра-знезалізувача. У якісно побудованій системі напірної аерації близько третини висоти контактної ємності резервують під повітряну порожнину. Вхідний патрубок-дифузор повинен розбризкувати струмені водоповітряної суміші в повітряній порожнині. Забірний патрубок розміщують на 5 см вище дна ємності, щоб запобігти попаданню залишкових бульбашок повітря в магістральний трубопровід. Типорозміру балона 1054 цілком достатньо для побудови напірної аераційної системи. Але якщо вміст сірководню у воді перевищує 10 мг/л, рекомендується встановлювати аераційну ємність більшого розміру.
Залізо, що втратило розчинність, фільтрується різними фільтруючими середовищами з різним ступенем ефективності в засипному фільтрі з протиточним способом примивки. Отримана на виході з фільтру вода пройшла очищення в природний та екологічно безпечний спосіб фільтрації, повністю зберегла природний склад розчинних солей, зберегла карбонатну буферну систему та приємний природний смак води, набула нейтрального кислотно-лужного балансу, прозорості, безбарвності. Дренажні стоки при періодичному відновленні фільтруючої здатності фільтра не містять токсичні хлориди та абсолютно безпечні для біосептиків та станцій аерації.
