Юридично безпечна чи абсолютно безпечна вода? Що Ви виберете?
Безпечність водопровідної води з юридичної точки зору.
На сьогоднішній день ДСАНПІН 2.2.4-171-10 визначає максимально допустиму концентрацію у водопровідній воді для 91 забруднюючих речовин. Якщо вміст кожної з цих речовин нижчий за максимально допустимий рівень, Ваша вода може вважатися «юридично безпечною». Однак ВООЗ вказує на виявлення у воді близько 10000 забруднюючих домішок, допустимі рівні для яких не регулюються. У найближчій перспективі в планах ВООЗ рекомендувати національним органам охорони здоров’я включити до сфери регулювання додатково 104 забруднюючі речовини. Ще 340 забруднюючих речовин із 10000 будуть перебувати в «черзі». Якщо дотримуватися існуючих на сьогодні стандартів, Ваша вода не може бути «абсолютно» безпечною, інакше не передбачалося б регулювати значно більшу кількість забруднюючих домішок.
Здоровий глузд підказує, що вода, про яку нам говорили 20 років тому як про «безпечну», не вважається такою відповідно до сьогоднішніх реалій.
Кожен із нас живе «нижче за течією».
Більше 95% звалищ у світі не мають захисного покриття, що дозволяє «коктейлю» з хімічних речовин проникати у ґрунтові води. Сільськогосподарські стоки повсюдно забруднюють джерела води добривами, інсектицидами, гербіцидами, фунгіцидами, родентицидами та пестицидами. Тваринницькі ферми містять мільйони літрів стоків у негерметичних відстійниках. Тяжка промисловість у глобальному масштабі, маючи законні дозволи, скидає мільйони тонн забруднюючих речовин у повітря, річки та ґрунт. Кожен з нас живе та споживає воду «нижче за течією».
Сучасні забруднюючі речовини.
За останні 10 років у прісній воді виявлено численні синтетичні хімічні сполуки, які отримали назву «сучасних» або «нових» забруднювачів. Серед цих нових домішок фармацевтичні та ветеринарні препарати, компоненти побутової хімії, миючі та косметичні засоби, наркотичні речовини та їх метаболіти, пестициди, мікропластики, гормональні агенти (ендокринні деструктори), перфторалкильні речовини. Ці домішки раніше не виявлялися під час аналізу якості води або виявлялися в дуже низьких концентраціях. Їх вплив на людину та довкілля мало вивчено. Якісь з цих домішок, ймовірно, швидко руйнуються і виводяться з організму, якісь – накопичуються в тканинах і, ймовірно, здатні виявляти свою руйнівну дію, зокрема через десятиліття. На сьогоднішній день безпечного порогу для багатьох нових забруднювачів не існує – багато з цих домішок, ймовірно, здатні проявляти токсичну дію навіть в екстремально низьких концентраціях і не видаляються традиційними технологіями муніципальної водопідготовки. Досвід показує, що концентрації цих домішок у воді найближчим часом тільки збільшуватимуться.
Незважаючи на те, що дія на людину сучасних речовин, що забруднюють воду, не вивчена ЗАВЖДИ Є ВИБІР – пити «юридично безпечну» воду або не пити цю воду.
Кальцій, магній та ВООЗ.
ВООЗ у 2006 році опублікувала доповідь про вміст кальцію та магнію у питній воді після тривалих обговорень із представниками муніципальних водоканалів та експертами в галузі водопідготовки. ВООЗ заявила, що користувачі таких технологій як зворотний осмос, іонообмінне пом’якшення, деіонізація, дистиляція та нанофільтрація «мають бути поінформовані про зміни мінерального складу води та про можливі наслідки для загального споживання поживних речовин людиною». Продавцям таких систем водопідготовки рекомендовано інформувати покупців про зниження споживання з водою мінеральних речовин та альтернативні способи заміни нестачі цих мінералів. Також для виробників таких систем водопідготовки рекомендується передбачати або підмішування частини вихідної води для підтримки певного рівня цих мінералів у питній воді, або повторну мінералізацію очищеної води.
Вміст кальцію та магнію – немає надійної точки опори.
У Північній Ірландії та Шотландії дуже низький рівень загальної мінералізації води (TDS) і немає даних про захворювання, пов’язані з мінеральними речовинами. У Британському Ванкувері (Канада) рівень загальної мінералізації у муніципальній воді становить 12-25 мг/л, при цьому не зафіксовано жодного випадку захворюваності чи смертності, пов’язаної з дефіцитом мінеральних речовин у воді. Острів Кюрасао роками забезпечувався дистильованою водою з броварні Amstel і не було повідомлень про захворюваність чи смертність, пов’язану з дефіцитом мінеральних речовин. У ескімосів вміст кальцію і магнію в талій сніговій воді дорівнює нулю і немає даних про захворюваність або смертність, пов’язану з мінеральними речовинами. ВМС США на основі більш ніж 35-річного досвіду використання демінералізованої води, отриманої з дистиляторів та установок зворотного осмосу, роблять висновок про відсутність проблем зі здоров’ям, пов’язаних з дефіцитом мінеральних речовин у воді. Список можна продовжити, наприклад, регіонами, де для водопостачання повсюдно використовується дощова вода (наприклад, Бермудські острови або острови Карибського басейну), де як і раніше не реєструються випадки захворювань, пов’язаних з відсутністю мінеральних речовин у питній воді.
Світові проблеми. Муніципальна водопідготовка.
- В останні роки державні та муніципальні «водоканали» рекомендували встановлювати побутові та комерційні установки водопідготовки, коли не були здатні вирішити проблеми видалення з води окремих забруднюючих речовин (нітрати, миш’як, хром, перхлорати, важкі метали тощо). Подібні дії будуть посилюватися в майбутньому у зв’язку з тим, що «водоканали» не здатні дотримуватися нових, нижчих ГДК, а також у зв’язку з проблемою зносу і руйнування інфраструктури муніципального водопостачання (кілометри застарілих азбестоцементних, свинцевих і оцинкованих) трубопроводів. Підміс такої муніципальної води зведе нанівець доцільність використання систем підготовки питної води.
- На початку 1900-х років до повсюдного застосування хлорування води середня тривалість життя в Європі становила 35 років. На сьогоднішній день середня тривалість життя в Европі становить 78 років. Хлорування дозволило знищити збудників черевного тифу та інших бактеріальних та вірусних захворювань та стало найбільш значущим внеском у сучасні показники тривалості життя. Після другої промислової революції нові органічні забруднювачі потрапили до ґрунтових вод і, з’єднуючись із хлором, утворили канцерогени. Підміс води з хлором і побічними продуктами хлорування звів би нанівець доцільність використання систем підготовки питної води. Багато муніципальних служб почали застосовувати хлораміни, сподіваючись знизити утворення таких побічних продуктів хлорування як тригалометани. Однак бактерицидна сила хлорамінів нижче і муніципалітетам доводиться збільшувати їхню концентрацію для досягнення прийнятної дезінфекції води. В результаті не вдалося повністю усунути проблему тригалометанів і додалася інша проблема – інтенсивне вилуговування свинцю з паяних з’єднань і кадмію-нікелю з оцинкованих труб. Підміс такої води звів би нанівець доцільність використання систем підготовки питної води.
- Водопровідна вода містить безліч сучасних забруднюючих речовин, включаючи сотні найменувань фармацевтичних препаратів – переважна більшість із них не регулюється. Контролюючі воду державні служби не зобов’язані повідомляти населенню про виявлення у воді нерегульованих забруднюючих речовин. Медичні центри надають знання про вплив на людину та екосистему окремих регульованих та нерегульованих забруднюючих речовин у невеликих концентраціях, але їм не відомі наслідки впливу «хімічного коктейлю» з цих речовин, які можуть бути експоненційно більш небезпечними. Підмішування води з «коктейлем» із хімічних речовин навіть у мікродозах зводить нанівець сам сенс використання систем підготовки питної води.
- Пам’ятаєте 403000 жителів Мілуокі в США, які захворіли 1993 року на криптоспоридіоз? Криптоспоридій (паразит) має високу стійкість до впливу хлору у високій концентрації. Водоканали, які беруть воду з річок та водосховищ, використовують стандартні технології фільтрації. Стандартні процеси фільтрації включають коагуляцію, флокуляцію, осадження та фільтрацію. На стадії фільтрації використовують повільні піщані фільтри, які затримують 99% криптоспоридій. Причина епідемії в Мілуокі – збій у роботі муніципальної системи фільтрації. Біологічно забруднена вода, що надходила у крани в Мілуокі, виглядала абсолютно нормально, не мала кольору, запаху, смаку.
Криптоспоридії та лямблії можуть бути смертельними для людей з ослабленим імунітетом, а кишкова паличка О157:H7 здатна зробити Вас інвалідом на все життя з потребою в нирковому діалізі. Не меншу проблему становлять потенційно смертельні ліпополісахаридні ендотоксини.
Підмішування мікробіологічно проблемної води зводить нанівець саму ідею використання систем підготовки питної води.
- Споживачі з ідеєю зменшити свій «вуглецевий слід» встановлюють системи очищення питної води, щоб скоротити споживання та утилізацію пластикових пляшок – побічного результату споживання води. У таких споживачів завжди є можливість ремінералізувати питну воду, а не використовувати підмішування.
- Якщо Ви знаходитесь під «загрозою» рекомендацій муніципальних служб щодо необхідності кип’ятіння води, Ви не можете мити продукти у водопровідній воді – не рекомендується мити їх взагалі у воді, що містить патогенні мікроорганізми. Підміс такої води зводить нанівець саму ідею використання систем підготовки питної води.
- Старі металеві підземні паливні резервуари на автозаправних станціях та в аеропортах. Демонтаж металевих резервуарів показує те, що деякі з них мають отвори досить великі, щоб через них можна було пройти в повний зріст. Це свідчить про те, що роки витоку бензину призвели до утворення багатокілометрових забруднених шлейфів у підземних водоносних горизонтах. Підміс води з нафтопродуктами зводить нанівець сенс використання систем підготовки питної води.
- Мільйонам споживачів не треба доводити, що побутові системи водопідготовки — це «остання лінія захисту»:
– від неконтрольованих домішок у муніципальній воді;
– проблем, пов’язаних із сирою водою зі свердловин;
– потенційно можливих порушень у роботі муніципальних водоочисних споруд.
Як результат, ми не підтримуємо ПІДМІС і не підтримуємо використання «юридично безпечної» муніципальної води або води зі свердловин з неконтрольованими домішками з питною метою. Ми вважаємо, що питна вода має бути не «юридично», а «фактично» безпечною. Отримання «фактично» безпечної води можливе за допомогою систем доочищення муніципальної води «у точках споживання» СИСТЕМАМИ ЗВОРОТНОГО ОСМОСУ або НАНОФІЛЬТРАЦІЇ , а для води із свердловин у комбінації з попередніми системами водопідготовки «у точках входу води». Питна вода може бути ремінералізована кальцієм та магнієм (без необхідності у підмісі).
Висновок.
Системи водопідготовки «у точках входу» та «в точках споживання» — остання лінія захисту води від старих систем водопостачання, неефективного керування цими системами та людського чинника. Типова реакція уряду на прориви водопровідних мереж, контакт з фекальними стоками та забруднення води кишковою паличкою – це посилення хлорування та рекомендації щодо кип’ятіння води. Мало що може бути менш привабливим, ніж вживання гіперхлорованої кип’яченої води, забрудненої фекальними стоками.
Доки ДСАНПІН 2.2.4-171-10 встановив стандарти лише для невеликої кількості забруднюючих речовин, а муніципальні служби не зобов’язані інформувати Вас про виявлення у водопровідній воді неконтрольованих забруднюючих речовин, Ви не можете вважати «юридично безпечну» воду «фактично безпечною». Ви маєте вибір і конституційне право (в т.ч. на життя, свободу та прагнення до щастя) використовувати альтернативи як водопровідній, так і неочищеній воді зі свердловини для власної безпеки, так само як і право використовувати установки сигналізації у своїх будинках та на підприємствах для захисту життя та майна, незважаючи на наявність поліції.
