«Неможливо вирішити проблему на тому ж рівні розуміння, на якому вона виникла»

Альберт Энштейн

Мікропластик концентрується в тканинах мозоку.

Коли я розповідаю про проблему мікропластику та нанопластику в питній воді, багато хто не сприймає мої слова серйозно. І я розумію – кілька років тому я був на їхньому місці і поділяв їхній скептис. Мікропластик не входить до проблем для переважної більшості людей, враховуючи те, що відбувається навколо. Проте, наукових даних та досліджень на тему мікропластику, «вічних» хімікатів та інших «сучасних» домішок стало значно більше – проблема зважаючи на все «прискорилася» і має потенціал з часом перетворитися в катастрофу.

Нові дослідження. що проведені в Медичному університеті Нью-Мексико на посмертних зразках тканин, були опубліковані у журналі “Nature Medicine” у квітні 2025 року. Дослідження показали, що накопичення мікропластика в тканинах мозку значно перевищує накопичення в частинах тіла, що утворюють “біологічний бар’єр” – в нирках, легенях і печінці. Дослідники виявили в середньому 4,8 міліграма мікропластика на один грам мозкової тканини людей, що в сумі еквівалентно вазі пластикової ложки. При цьому 50% мікропластику були накопичені в тканинах мозку за останні вісім років життя досліджуваних людей.

За словами одного з учасників дослідження токсиколога доктора Метью Кемпена, вміст цього пластику в тканинах мозку вищий, ніж у печінці чи нирках, незважаючи на те, що ці органи відповідають за фільтрацію організму. Більше того, у тканинах мозку людей з деменцією було виявлено вдесятеро більше пластику, ніж у людей без деменції. Доктор Кемпен сказав: «Ми припускаємо, що пластик перешкоджає кровотоку в капілярах. Також існує ймовірність, що мікропластик порушує зв’язки між аксонами в мозку і може бути причиною агрегації білків, що беруть участь у розвитку деменції. Однак, це тільки припущення, ми не знаємо напевно, а вивчення проблем, пов’язаних з мікропластиком і нанопластиком, знаходиться на початку шляху. Єдине, що у нас фактично є – це зразки мозку, але отримані результати мають асоціативний характер і не встановлюють причинно-наслідкових зв’язків між біоакумуляцією мікропластика та здоров’ям людини».

Бутильована вода може виявитися недостатньо «чистим» рішенням для питної води.

У новому дослідженні Університету Конкордія (Монреаль, Канада), опублікованому в журналі Journal of Hazardous Materials у 2025 році, проведено аналіз та узагальнення даних 141 існуючої наукової статті про мікропластик та нанопластик з одноразових пластикових пляшок. Мета цього дослідження – оцінка обсягів надходження пластику в організм людини з питною водою. Згідно з прес-релізом Університету Конкордія дослідники встановили, що середньостатистична людина за рік споживає від 39 000 до 52 000 частинок нанопластику. При цьому люди, які регулярно п’ють бутильовану воду, щорічно споживають на 90 000 частинок більше, ніж ті, хто п’є переважно водопровідну воду або воду, відфільтровану за допомогою дистиляції або мембранних технологій ультрафільтрації/гіперфільтрації. Нанопластик невидимий неозброєним оком і має розмір менше 1 мікрона. Дослідники припускають, що нанопластик проникає в клітини людини, долаючи природні біологічні бар’єри.

Частинки пластику, потрапляючи в кровотік та життєво важливі органи, здатні викликати хронічні запалення, окислювальний стрес клітин та гормональні порушення. Наночастинки пластику утворюються під час виробництва, зберігання, транспортування та руйнування пляшок, у т.ч. під впливом сонячного світла та перепаду температур. Довгострокові наслідки впливу пластику залишаються не вивченими через відсутність широкомасштабних досліджень та стандартизованих методів вимірювання та виявлення. У численних дослідженнях використовувалися різні методи тестування, що ускладнює сумісність результатів.

Провідний автор досліджень, екологічний експерт Університету Конкордія Сара Саджеті акцентує на тому, що проблема мікропластику полягає не в гострій, а в хронічній токсичності, а ризики для здоров’я з боку пластикових пляшок для води серйозно недооцінені суспільством. «Те, що ми зараз можемо зробити – це надати інформацію. Питна вода із пластикових пляшок допустима лише у надзвичайних ситуаціях, але не у повсякденному житті», — сказала вона.

ВООЗ та представники галузі.

Всесвітня організація охорони здоров’я в доповіді «Microplastics in drinking water» за 2022 рік пояснює, що «мінімально доступний обсяг наукових досліджень не вказує на несприятливі наслідки для здоров’я людини від впливу мікропластику та нанопластику розміром менше 10 мікрон у продуктах харчування», «на сьогоднішній день не доступний достатній обсяг наукових досліджень», «муніципальним службам водопостачання варто зосередитися на значно пріоритетніших завданнях – видаленні з води патогенних мікроорганізмів та токсичних хімічних речовин».

У січні 2025 року Міжнародна асоціація бутильованої води (IBWA) опублікувала заяву, присвячену проблемі мікропластику та нанопластику. IBWA зокрема зазначила: проблема носить глобальний характер, бутильована вода входить до тисяч продуктів харчування та напоїв у пластиковій упаковці, сертифіковані методи тестування та науковий консенсус щодо потенційного впливу мікропластику та нанопластику відсутні, виявлення нанопластику у воді не означає виявлення шкідливого впливу наноплатиска на людину.

У 2024 році Управління з санітарного нагляду за якістю харчових продуктів та медикаментів США (FDA) опублікувало заяву, в якій наголошувалося, що «сучасні наукові дані не підтверджують, що рівні мікропластику або нанопластику, виявлені в харчових продуктах, становлять ризик для здоров’я людини».

Зворотний осмос здатний видаляти з води 99% нанопластику.

Однак, самі компоненти побутових систем зворотного осмосу, включаючи мембрану, трубки та гідроакумулятор, також складаються з пластику та, ймовірно, також додають його в очищену воду. Вірогідно, зворотний осмос видаляє значно більше мікропластику, ніж додає у воду. І тут для розуміння проблеми теж потрібні дослідження, включаючи дослідження деградації матеріалів з часом. Щодо пластику ми тепер знаємо, що “вимиваються” не лише токсичні «будівельні блоки» пластикових виробів – бісфенол та фталати, “вимивається” ВЕСЬ ПЛАСТИК. Тому увагу потрібно приділяти якості пластикових компонентів і матеріалів, що контактують з водою. Мембрани виготовлені з поліаміду, який характеризується дуже високою стійкістю до деградації та низьким тертям. Мембрани потрібно планово змінювати, не чекаючи деградації та руйнування.Трубки виготовлені з PTFE – практично єдиного пластику, який не адсорбує воду і має мінімальне поверхневе тертя. Більш серйозна проблема потенційного «вторинного» забруднення – накопичувальний гідроакумулятор. Старий пластиковий гідроакумулятор з деградуючими матеріалами виявляється є проблемою не тільки мікробіології, як ми думали раніше. Сьогодні ринок надає досить великий вибір побутових систем зворотного осмосу без гідроакумуляторів у конструкції – з  принципом подачі води в кран прямим потоком.