Нульовий ризик, пов’язаний з питною водою, принципово недосяжний.

Муніципальна вода в Україні практично завжди становить певний ризик. Однак, цей ризик не повинен викликати занадто великого занепокоєння, оскільки в природному процесі нашого життя (і не тільки в Україні) ЗАВЖДИ БУДУТЬ ПРИСУТНІ РИЗИКИ як для нашого здоров’я, так і для нашого добробуту.

Сьогодні сучасні технології дозволяють очищати воду до базової атомної структури Н₂О, проте витрати, пов’язані з виробництвом води, очищеної до такого рівня, будуть непомірно високими. Ми повинні для себе визначити, який рівень ризику, пов’язаний із впливом забруднюючих домішок у питній воді, принйтний, і як збалансувати доцільність посилення водопідготовки та допустимий ризик. Незважаючи на всі зусилля щодо балансування співвідношення витрат на водопідготовку та отриманим результатом, завжди будуть  існувати непередбачувані фактори, які можуть впливати на невизначеність результату.

Єдине вирішення проблем із питною водою – очищення.

За експертними оцінками близько 70% всього муніципального водопостачання в Україні здійснюється з поверхневих джерел – найгіршої за якістю категорії вихідної води. Комунальні підприємства в Україні не мають репутації надійних постачальників води прийнятної якості та часто обмежуються лише контролем патогенних мікроорганізмів. Для вирішення базових проблем муніципального водопостачання (жорсткість, марганець, залізо, природна органіка, нітрати, сірководень) на державному рівні недостатньо ні коштів, ні зусиль.

Багато споживачів віддають перевагу більш жорсткому контролю та очищенню для питної води. На побутовому рівні інструменти вирішення проблем з питною водою – бутильована вода та встановлення систем зворотного осмосу в точках споживання.

Ідеальна мінералізація питної води – 80-500 мг/л.

ВООЗ зазначає, що достовірні дані про можливі наслідки для здоров’я, пов’язані з рівнем мінералізації питної води, відсутні. Також ВООЗ визначила допустиму верхню межу TDS для питної води на рівні 500 мг/л. Так як ряд розчинених мінералів фізіологічно корисний для здоров’я людини, дуже низьке або нульове значення TDS також не рекомендується. Дуже низький рівень TDS також може впливати на зміну рівня pH води, який для питної води повинен знаходитися в діапазоні 6,5-8,5. Офіційно нижня межа мінералізації на сьогоднішній день не встановлена, але думка експертної спільноти визначає фізіологічно прийнятний мінімальний TDS на рівні 50…80 мг/л.

Яку воду пити?

Негазована вода з мінералізацією 80 – 500 мг/л – найкращий варіант для гідратації організму. Крім прісної води також підходить молоко та напої на водній основі без цукру та кофеїну. Чай або кава з цукром практично не придатні для гідратації організму оскільки кофеїн і цукор мають сечогінний ефект, а цукор додатково викликає викид інсуліну, затримку рідини в тканинах і зниження ефективності насичення клітин вологою. Чай без додавання цукру з маркуванням “no caffeine” на упаковці також придатний для гідратації.

Існує припущення, що мінерали з питної води всмоктуються в кровотік швидше, ніж з їжі. Однак, мінерали незалежно від того, містяться вони у воді чи в їжі, потрапляючи в організм або метаболізуються, або виводяться. І якщо людина дотримується нормального харчування, вона споживає більше мінералів, ніж необхідно, надлишок яких виводиться з організму. Навіть якщо питна вода характеризується дуже високою жорсткістю, кількість кальцію та магнію ніяк не перевищує 10% від добової потреби організму. У будь-якому випадку додаткову кількість мінералів доведеться отримувати з їжею.

Вода стає більш брудною і багато хто змушений її пити за відсутності альтернативи.

Проблема патогенної мікробіології у питній воді заступає всі довгострокові ефекти токсичної дії природних хімічних речовин – миш’яку, фторидів, свинцю, нітритів, нітратів, марганцю тощо. За даними ВООЗ у країнах, що розвиваються, близько 90% захворювань пов’язані з водою і 80% смертей так чи інакше асоційовані з біологічним забрудненням води патогенними мікроорганізмами (захворювання в гострій формі).

Виявлені у воді мікродози численних синтетичних речовин лише посилюють існуючі проблеми. Однак, синтетичні речовини часто ігноруються муніципальними службами як джерела довгострокових захворювань та передчасної смерті. Єдиний спосіб забезпечити населення безпечною питною водою – використовувати засоби водопідготовки, у тому числі побутові системи зворотного осмосу як «останній» бар’єр у точках споживання. Побутові системи зворотного осмосу видаляють або кардинально знижують концентрацію всіх забруднюючих речовин на 90-99%. Однак, невибіркове видалення речовин, включаючи кальцій і магній, стабільно підтримує існування міфу про те, що ультрапрісна вода або вода з низькою мінералізацією сприяє надмірному вимиванню мінералів і вітамінів з організму. Але чи це так? У технічному інформаційному огляді, присвяченому питанню споживання води з низькою мінералізацією, WQA (Асоціація Якості Води) робить підсумковий висновок, що організм здорової людини, яка п’є воду з низькою або високою мінералізацією, захищений фізіологічним механізмом гомеостазу, який регулює концентрації мінералів в рідинах організму, включаючи виведення надлишку різних солей. Гомеостаз підтримує постійні умови у вузьких межах у внутрішньому середовищі організму.

Бутильована вода.

Бутильована вода – це, як мінімум, зручно і це вода, яка має приємний смак. Перш ніж потрапити на полиці магазинів, бутильована вода проходить безліч процесів водопідготовки і досить суворий контроль якості, що гарантує її чистоту від забруднюючих домішок, безпеку, відмінний смак і наявність доданих або природних мінералів.

Якість муніципальної води в Україні не дозволяє вважати її придатною для пиття. На те є, як мінімум, дві очевидні причини:

1. Муніципальна вода пройшла попередню водопідготовку і відповідає вимогам ДСАНПІН, однак, старі трубопроводи систем розподілу покриті стійкими біоплівками, схильні до зносу, корозії та витоків, що ймовірно знизить якість води до моменту надходження її на вхід до житлового будинку.
2. Усі системи водопостачання, незалежно від джерела води, містять «сучасні» неконтрольовані домішки – фармацевтичні препарати та компоненти засобів особистої гігієни. Ці синтетичні домішки можуть міститися в мізерно малих концентраціях (вимірюваних у нанограмах і мікрограмах, а не в міліграмах), але проблема в тому, що на сьогоднішній день в муніципальній воді вже виявлено мікродози близько 85000 таких речовин. Зважаючи на все мікродози величезної кількості синтетичних речовин у питній воді можуть мати «ефект посилення впливу», який вже складно ігнорувати.

Багато хто розглядає бутильовану воду як альтернативу муніципальній воді, доочищеній за допомогою побутової системи зворотного осмосу. Однак варто звернути увагу на те, що далеко не вся бутильована вода отримана з «пермеату» систем зворотного осмосу – багато виробників позиціонують свою воду, як джерельну. Можливо, ця вода оброблялася тільки озоном або ультрафіолетом при наповненні пляшки і ця обробка може виявитися єдиною. Якщо на етикетці пляшки не вказано джерело води та технології обробки, буде складно визначити якість пропонованої води. Не менш важливі фактори – вартість бутильованої води та розширення «вуглецевого сліду». У глобальному масштабі кожну секунду 1500 пластикових пляшок потрапляють у сміттєві баки – щорічно переробляється тільки 9% виробленого пластику, а для природного розкладання залишку непереробленого пластику буде потрібно в середньому 450 років.

Скільки пити на добу?

Організму потрібна рідина, кількість якої серед інших факторів залежить від віку, статі та маси тіла. Об’єм м’язової маси переважно визначає скільки води слід пити, проте, з віком людина неминуче втрачає м’язову масу і потреба у воді знижується. Фактор м’язової маси також пояснює більшу потребу у воді для чоловіків – чим більша м’язова маса, тим більше води потрібно пити. На думку експертів, здоровий дорослий чоловік повинен випивати за добу приблизно 3 літри води (включаючи рідини на водній основі), а здорова доросла жінка – приблизно 2,2 літри.

Це загальне уявлення про добову потребу організму у воді, на яке, крім маси тіла, впливатиме енергетична цінність харчування, температура навколишнього середовища, кліматичні особливості регіону та рівень фізичної активності.